У «Редакції Олени Шубіної» вийшов новий роман письменника, журналіста, публіциста Дмитра Бикова «Винищувач». Це третя книга «І-трилогії» Бикова, започаткована романами «Ікс» (2012) та «Червень» (2017). Всі три книги автономні, але сам автор радить знайомитися з текстами в порядку написання. «Винищувач» — це роман про радянських льотчиків, «соколів Сталіна», які ставили рекорди заради світової слави СРСР і досягали неможливого. У тридцяті роки вони здійснювали безперервні перельоти з Москви до Комсомольська-на Амурі, перетинали Північний полюс, торували повітряні стежки до Америки. Деколи гинули, але смерть, як жартували вони, — професійна хвороба льотчика. Життя десяти героїв-льотчиків як метафора життя СРСР. Вічне подолання в ім'я вищої мети, жодної думки про власний добробут, все в ім'я виконання вікової мрії людства: досягнення всіх полюсів, усіх глибин і висот. Жаль тільки, що жити в цій сповненій мрії виявилося нікому. Автор вивчив десятки джерел: газетні публікації, мемуари, документальні біографії, щоденники журналістів та очевидців подій тих років. Більшість реплік Сталіна у романі виголосили вождем насправді. Є в тексті і продовження лінії «Червня»: у ролі паризької перекладачки, яка супроводжує радянського льотчика, впізнається донька Марини Цвєтаєвої Аріадна Ефрон, яка цитує у розмові з льотчиками «Поему повітря» (вона написана, як свідчила сама Цвєтаєва, у дні перельоту Ліндберга). Проте, перед нами не документальна книга, це, як висловився сам автор, «виробничий роман з метафізичним щепленням». Головна мета Бикова тут — осягнути суть епохи, зазирнути «по той бік» ідеології, зрозуміти, що за сила керує історією. «Цей роман – моє останнє звернення до радянської історії. Принаймні я так думаю, бо в ньому, здається, пояснив собі її феномен. Правильних, тобто універсальних пояснень не буває — але для мене цю тему закрито», — написав Дмитро Биков у передмові до «Винищувача». Тим цікавіше дізнатися, чим все закінчиться. "Винищувач" - роман про радянських льотчиків, "соколи Сталіна". Вони перетинали Північний полюс, торували повітряні стежки до Америки. Їхнє життя — метафора подолання в ім'я вищої мети, довіри народу та вождя. Дмитро Биков спробував заглянути з того боку ідеології, зрозуміти, що з сила керувала радянською історією. Слово "винищувач" у романі - багатозначне. У тридцяті роки в СРСР з'явилася нова нація, кожен представник якої одночасно міг бути і винищувачем, і винищуваним залежно від обставин. Багато сюжетних поворотів роману, що розповідають про подвиги в бою і підкилимові битви в інстанціях, добре ілюструють цю тезу. "Мені здається, у цьому романі я пояснив собі, що таке був Радянський Союз, і більше до цієї теми повертатися не хочу. Це роман про кількох геніїв і як мінімум двох маніяків, про десять льотчиків, про полярний дрейф і штурм стратосфери та ще про одну жінку, яка приречена щоразу повертатися до свого вбивці". (Дмитро Биков) "І тут Петров побачив перед собою винищувач, що стрімко наближається. Той летів прямо назустріч, чомусь не стріляючи; величезний, чорний, невідомої йому моделі. Він не міг розібрати, хто за штурвалом, запам'яталися червоні смуги на крилах — ймовірно Чим ближче Петров до нього підлітав, тим ясніше розумів: розмір цієї машини перевищував усяке людське розуміння, більше п'ятнадцяти, ні, двадцяти метрів у розмаху, з гвинтом неймовірної величини. гвинт зараз його порубає, змеле у фарш, і диким, останнім зусиллям рвонув угору. Гігант насунув на нього і поглинув".