+/+

Мінерали шкали Моосу

Шкала Мооса (мінералогічна шкала твердості) — набір еталонних мінералів визначення відносної твердості шляхом дряпання. Як еталони прийнято 10 мінералів, розташованих у порядку зростаючої твердості.

Шкала твердості запропонована 1811 року німецьким мінералогом Фрідріхом Моосом.

Значення шкали від 1 до 10 відповідають 10 досить поширеним мінералам від тальку до алмазу. Твердість мінералу вимірюється шляхом пошуку найтвердішого еталонного мінералу, що він може подряпати; та/або найм'якшого еталонного мінералу, який дряпає цей мінерал. Наприклад, якщо мінерал дряпається апатитом, але з флюоритом, його твердість перебуває у діапазоні від 4 до 5.

Шкала Мооса призначена для грубої порівняльної оцінки твердості матеріалів за системою м'якше-твердіше. Випробовуваний матеріал або дряпає зразок та її твердість за шкалою Моосу вище, або дряпається зразком та її твердість нижче стандарта. Таким чином, шкала Мооса інформує лише про відносну твердість мінералів. Наприклад, корунд (9) у 2 рази твердіший за топаз (8), але при цьому майже в 4 рази менш твердий, ніж алмаз (10).

Крім шкали Моосу є інші методи визначення твердості, але різні шкали твердості не можна однозначно співвіднести друг з одним. Практикою прийнято кілька точніших систем вимірювання твердості матеріалів, жодна з яких не покриває весь спектр шкали Моосу .

Кожен зразок має номер (етикетка з номером на кожному зразку) та розташовується у відповідному осередку.

Список зразків та схема їх розташування у коробці додаються. Зразки колекції можуть трохи відрізнятися від представлених на фото.

Шкала твердості мінералів ( Шкала Мооса ) у пластиковій коробці/дерев'яній коробці.

Розмір коробки: 13х6,7х2,3 см

Розмір зразків: близько 2 см