У своїх романах Фредрік Бакман пише про людей, які живуть у різних частинах Швеції, про чоловіків і жінок різного віку — від дітей до пенсіонерів; про людей, які спілкуються, незважаючи на різницю між поколіннями. Ось що говорить сам Фредрік: «Мені насамперед цікаві люди старше 55 і молодші 10 років. Тому що їх найменше хвилюють умовності. Ті, хто прожив певну кількість років, у якийсь момент кажуть собі: "Знаєте що? Мені начхати, що подумають люди". Те саме і з дітьми, які ще не навчилися поводитися строго певним чином. Мене тягне до людей, які йдуть із рештою не в ногу. Вони начебто разом з усіма, але тримаються трохи осторонь, тож їхня інакшість не відразу впадає в око. Вони соціально некомпетентні. Я і сам такий". Скучили за фірмовою «бакманівською прозою», незвичайною, витонченою та зворушливою? Ловіть «Тривожних людей» - нагадування про те, що у кожного з нас за плечима свій мішечок болю, який ми всюди тягаємо за собою і не знаємо Хвора вісімдесятирічна старенька, ІКЕА-залежна подружня пара, вагітна жінка, який бажає звести рахунки з життям ці мільйонери, і ще кілька людей стали заручниками невдалого грабіжника, він хотів легких грошей і пограбувати банк, але удача ніколи не була його сильною стороною. І тепер він змушений ховатися від поліції в квартирі по сусідству, у його плани зовсім не входили вісім заручників, і тим більше не входили їхні найпотаємніші історії, якими ті починають ділитися. людська природа, зіткана з недоліків та вад, і саме тому жива.